Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Освіта в умовах військових дій
- ПСИХОЛОГІЯ ЖИТТЯ у період війни
Про нашу економіку війни.
Війна це дорого. Дуже і дуже.
Тому прошу вас про наступне, хоч може на перший погляд це звучить незвично і навіть дико:
1. ПЕРЕСТАНЬТЕ волонтерити лише заради того, аби волонтерити, жертвуючи робочим часом: якщо у вас зараз є робоче місце, і там є робота -- то це і є ваш основний рубіж оборони Батьківщини!
2. Поважайте, ба навіть боготворіть, підприємців та бізнес, який пробує стабільно працювати в цих умовах: вони зараз хребет економіки!
3. Подолайте у собі почуття провини вижившого (це оте "чому я в теплі, якщо інші на передовій"): не можуть всі люди, особливо чоловіки, піти на фронт. Якщо так станеться, то вже за 48 годин армія почне здаватися ворогу через голод! Кожен має своє місце у цій війні і кожен має вести оборону на своєму рубежі!
4. Продовжуйте обертати гроші: заплатіть рахунки, заплатіть податки, замовте випічку у вашої знайомої, як ви це робили до війни, зробіть манікюр, стрижку у барбершопі, купуйте продукти у тому ж магазинчику, як і раніше, заплатіть за квартиру, оплатіть заняття з терапевтом, з тренером йоги і так далі. Старайтеся тримати оборот коштів максимально можливим і це буде ваш вклад у боротьбу! І це нормально!
5. Підприємці, при найменшій можливості, тримайте бізнес відкритим! Особливо на Заході України, де загрози війни мінімальні. Це дуже критично зараз.
6. Тим, хто виїхав за кордон: шукайте роботу і негайно приступайте до неї. Ваші пожертви на армію і перекази в Україну, навіть мінімальні, будуть дуже цінними для нас!
7. Окремо звертаюся до ІТ-шників: зараз ви чи не єдиний працюючий канал валюти в Україну. Та й вцілілий сектор економіки у цілому. Тому вже сам факт, що ви працюєте -- це сильний вклад у перемогу! Маєте можливість евакуюватися за кордон -- окей, зробіть це. Але не припиняйте роботу на наші українські компанії і не припиняйте сплачувати податки в Україні!
8. Всіх, хто каже, що як то так можна працювати/торгувати/робити манікюр/ходити в спортзал/пекти торт/навчатися, коли в країні війна -- посилайте услід за рускім карабльом.
Кожен раз, коли вам стане боляче і нахлине почуття провини "чому я не там", повторюйте: "Я працюю! Це моя боротьба! Це мій рубіж оборони моєї Батьківщини! Я не здам його і не здамся сам(-а), бо моя Україна -- понад усе!"
Рекомендації які допоможуть пережити складні для психіки фази, відновити сили та рухатись до перемоги:
За будь-якої нагоди спимо, навіть якщо для цього треба випити заспокійливе
П’ємо воду. Зневоднений організм не може боротися зі стресом. Вода потрібніша за їжу
Робимо інформаційні паузи від читання новин
Виключаємо режим жалості за всім матеріальним. Ворог на це розраховує, тому нищить наші інфраструктури. Саме постійна жалість за втраченим ще більше підживлює тривогу і вирубує наш мозок. Ми усе відбудуємо. Гроші нам на це нададуть.
Включіться в план «що я зроблю після війни». це допоможе вашому мозку працювати на ваш порятунок, а не на тихеньке самознищення
Рятуйтеся гумором. Це надійний щит для мозку, щоб трохи знизити кортизол
Обіймайтеся
Говоріть близьким «Я тебе люблю». Такі слова допомагають тримати сили.